Після того, як неврожай вдарив ажіотажним попитом на борошно, макарони і крупи у червні 2003-го по самолюбству і рейтингу прем’єр-міністра Віктора Януковича, хліб в Україні став ще більш заполітизованим питанням, ніж був досі. У передвиборчий, урожайний рік тепер уже для кандидата в президенти В.Януковича - справа честі довести, що він зможе навести порядок на зерновому і хлібному ринках.

Про урожай бажаний

Цього літа уряд Януковича має всі шанси покласти у передвиборчу скриньку аграрний козир, адже, на відміну від року минулого, вродив урожай навіть більший, ніж планували у Міністерстві аграрної політики. Станом на кінець серпня аграрії зібрали 35 мільйонів тонн ранніх зернових, зокрема, понад 18,5 мільйона тонн пшениці, що саме по собі стає великим успіхом на фоні минулорічних 3,6 млн. Це спонукало аграрне керівництво збільшити прогноз загального валового збору із 35 до 40 мільйонів тонн зернових замість попередніх 35, оскільки в уряді розуміють, що до зібраного додасться 4,5-5 мільйонів тонн кукурудзи.

На думку фахівців аграрного ринку, цього року погода виявилася сприятливою для зернових, завдяки чому урожайність зернових досить висока - 29,9 центнера з гектара. На держчиновників лягло інше завдання - втримати ціни, адже попередні урожайні роки - 2001-2002, коли також збирали 40-мільйонний вал зерна, - виявилися для сільгоспвиробників у фінансовому плані менш сприятливими, ніж неврожайний 2000-й, через низькі закупівельні ціни на зерно в період масового його продажу. Так, у серпні-жовтні тонна зерна третього класу падала в ціні в два-три рази, до 320-350 гривень, порівняно із березнем-червнем того ж року, відтак виробники заробляли менше, ніж планували, сіючи пшеницю чи ячмінь.

Розуміючи, що падіння ціни цілком реальне і що воно призведе до незадоволення серед сільського електорату, уряд ще в березні 2004-го почав розробляти політику підтримки ціни. Адже експерти прогнозували, що в серпні-вересні тонна пшениці 3-го класу з нового урожаю коштуватиме 450-550 гривень замість 1200, як це було, приміром, у березні. Пропозиції аграрного блоку Кабміну звелися до чотирьох напрямків:
1. викуповувати продовольче зерно (1 мільйон тонн) через підприємства системи Держрезерву за фіксованою ціною - по 800 гривень за тонну пшениці 3-го класу (з ПДВ);
2. запустити систему заставних закупівель як продовольчого, так і фуражного зерна (0,5 мільйона тонн) через підприємства ДАК "Хліб України";
3. зобов’язати області придбати зерно в регіональні ресурси (1,681 мільйона тонн);
4. стимулювати керівників спиртових заводів, хлібопекарських підприємств і кооперативних підприємств системи "Укркоопспілка" активно купувати зерно одразу після жнив по "державній ціні" - 800 гривень за тонну пшениці 3-го класу.

Таким чином міністр аграрної політики Віктор Слаута прогнозував, що державі гарантовано під час жнив вдасться зняти з ринку 3 мільйони тонн зерна і тим самим забезпечити відносно високу ціну. Уперше за роки незалежності Кабмін підтримали депутати і президент, які, погодившись на пропозицію урядовців, внесли зміни до бюджету і виділили 200 мільйонів гривень на заставні та інтервенційні закупівлі зерна. Окрім того, Держрезерву дозволили використати з цією ж метою ще 200 мільйонів із власних коштів.

Щоправда, уже стало зрозуміло, що виділеного недостатньо для виконання тримільйонного завдання від МінАП. Бо, щоб заплатити за задекларовані обсяги продовольства ціну 800, державі треба було віднайти не 400 тисяч, а мінімум 2 мільярди гривень. Втім, в уряді фінансово проблему частково перекладали на плечі регіонів, запевняючи, кошти, яких бракує, віднайдуть в областях.

На користь планам урядовців спрацювала і, здавалося б, несприятлива для селян липнево-серпнева дощова погода. Вона розтягнула жнива в часі на зайвий місяць, знищила частину урожаю, але тим самим стримала від стрімкого падіння ціни на пшеницю і ячмінь.

Про реальність і небажане

Більшість керівників господарств гідно оцінили урядову ціну і почали активно відправляти зібране зерно на підприємства Держрезерву, не зважаючи на те, що його часом довелося транспортувати за 100-150 кілометрів. Проте державні елеватори виявилися неспроможними "перетравити" такий наплив урожаю не лише фізично, а й фінансово. Так, голова Державного комітету по матеріальних резервах Микола Песоцький визнав, що станом на середину серпня його відомству понад 250 підприємств запропонували більше 3 мільйонів 600 тисяч тонн пшениці третього, четвертого і п’ятого класів. Тим не менше, згідно з уже проведеними тендерами, державні елеватори куплять із них лише 625 тисяч. Тобто, шестеро із семи продавців залишаються поза державними закупівлями - чи то через якість зерна, чи то від перевантаження елеваторів, чи то з інших причин.

Чимало підприємців і фермерів, яким доводилося мати справу з державними елеваторами в частині продажу зерна, відзначають, що така вибірковість часто стає причиною для корупції. Адже на тендерах не стільки визначаються з партнерами, скільки легалізують уже досягнуті домовленості. Тобто система закупівель часто існує "для своїх", тобто допуск до неї мають лише наближені до місцевої влади сільгосппідприємства.

Існує й проблема непроплат за здане зерно. Станом на 15 серпня хлібні бази і комбінати хлібопродуктів, які входять до системи Держрезерву, законтрактували 400 тисяч тонн продовольчого зерна, а гроші перерахували лише за 270 тисяч. Дуже часто кошти в регіони надходять запізно, саме тому буває вигідніше продати зерно по 550 гривень просто з поля, ніж зв’язуватися із марудною процедурою задля 800, які пропонує держава. Саме тому державні закупівлі йдуть не так швидко, як прогнозували агрочиновники. Тим не менше М.Песоцький впевнений, що, якщо не до кінця вересня, то до жовтня його відомству вдасться виконати поставлене завдання. Більше того, він нещодавно запевнив журналістів, що підприємства системи до Нового року перевиконають план у півтора рази, придбавши 1,5 мільйона тонн зерна замість планованого мільйону.

Але якби там не було, Держрезерв щось і якось купує, переважно за рахунок грошей, які заробляє сам, оскільки наразі з бюджету йому перерахували тільки 100 мільйонів гривень. У той час як ДАК "Хліб України" працює, як мокре горить. На відміну від відомства Песоцького, елеватори ДАКу, мали закуповувати й фуражне зерно, якого завдяки дощам так багато в нинішньому сезоні. На практиці ж підприємства "Хліба України" цікавить лише продовольство і в дуже невеликих кількостях, оскільки перші бюджетні гроші на заставні операції ДАК одержав лише в цьому місяці. Хоча голова компанії Віктор Бондаренко раніше запевняв, що їм вдасться закінчити заставні закупівлі до 15-20 серпня... Зрозуміло, що на "голодному" фінансуванні компанія, що переживає санацію, далеко не заїде.

Картина з регіональними резервами ще строкатіша. Перший заступник міністра аграрної політики Юрій Лузан запевняє, що області майже виконали держзавдання, придбавши 1,2 мільйона тонн зерна, тобто понад дві третини від необхідного. Проте інформація, що надходить від керівників господарств і з облдержадміністрацій, свідчить, що в областях також не змогли вирішити фінансове питання.

Зокрема, на початку серпня голова Полтавської ОДА Олександр Удовиченко скаржився, що "нормальний механізм ціноутворення запустити поки що не вдається", оскільки зернотрейдери відмовляються купувати зерно на біржі по 800 гривень за тонну. Місцева влада у своєму розпорядженні мала лише 300 тисяч гривень із держбюджету, на які можна придбати всього 375 тонн пшениці 3-го класу із майже двох мільйонів тонн зерна, що їх зібрала область. Зрозуміло, що такими мізерними обсягами на ціноутворення не вплинеш, тому Удовиченко відзначав, що доводиться застосовувати адміністративні важелі впливу.

Тим часом у сусідній Сумщині уповноважені від облдержадміністрації фірми не стали дуже напружуватися і запропонували сільгосппідприємствам продати їм продовольство по 500-550 гривень за тонну. Оскільки, як правило, такі контракти укладалися до жнив, селяни не мали особливого вибору і працювали по реальній ціні, подумки прикидаючи, скільки вони отримали б, якби було 800.

Факт, що більшість областей "хворіють" на державну хворобу (тобто, купують зерно сьогодні, а розрахуватися за нього мають намір післязавтра), підтвердив і Ю.Лузан. "У багатьох регіонах спостерігається таке негативне явище як невчасні розрахунки із сільгоспвиробниками за поставлене зерно. На сьогоднішній день, за даними регіонів, проплачено близько 50% зерна", - визнав Юрій Лузан, додавши, що в першу чергу це стосується Запорізької, Львівської, Сумської, Херсонської областей та міста Севастополь. А деякі регіони, за його словами це Волинь, Запоріжжя, Житомирщина, Львівщина та Тернопільщина, взагалі майже не спромоглися організувати закупівлі.

Сільгоспвиробникам, яким потрібно гасити кредити за 2003 і 2004 роки, розраховуватися за отримані в рахунок жнив матеріально-технічні ресурси і починати посівну кампанію під урожай 2005 року, чекати ніколи, кошти їм потрібні сьогодні. Проте продавати зерно трейдерам на 200-250 гривень дешевше, ніж державі, вони не квапляться. Відтак зерновий ринок стоїть. Перебуває в очікуванні без активної торгівлі вирощеним. І тільки від уряду Януковича (точніше, від того, знайдуть чи не знайдуть там фінанси або вагомі аргументи для облдержадміністрацій) залежить, у який бік він зарухається - в бік обвалу цін чи поступового зростання.

Про полювання на трейдерів

Не підкріплена належними фінансами кампанія, з якою урядовці підійшли до вирішення питання ціни, зіграла ще один злий жарт - відлякала зернотрейдерів. Попри те, що продаж зерна (переважно фуражного) закордон - ще один із чудових способів "розвантажити" ринок від надлишку збіжжя і в такий спосіб "зіграти" на підвищення ціни, нинішній уряд його не сприймає. Тому експортери, які зазвичай активно скуповували під час жнив більшість збіжжя, сьогодні надто обережно входять ринок. А деякі з них, наприклад, такі відомі як "Об’єднана зернова" і "Рамбурс", навпаки, виводять капітали в Росію, оскільки вважають, що найближчі два-три сезони в Україні їм робити нічого.

Представники Української зернової асоціації, куди входять найбільші експортери зерна, кажуть, що в цьому сезоні експорт для них є вигідним за умов, якщо пшеницю 4-го класу купити по 500-510 гривень за тонну, а ячмінь - по 320-360 гривень, ну максимум - по 400 гривень. Дехто із господарств погоджується і на такі умови, одначе у трейдерів виникають проблеми із вивезенням зерна. Найпоказовіший приклад - Дніпропетровська область, керівництво якої встигло настроїти проти себе дипломатичні місії уже двох країн - Сполучених Штатів і Швейцарії. Спочатку облдержадміністрація заарештувала ячмінь американської компанії "Каргілл", а потім заборонила вивозити з елеваторів зерно швейцарської компанії "Серна", аргументуючи тим, що експортери не доплатили селянам. Тобто, місцева влада звинуватила приватну компанію в тому, що вона не прислухалася до "державної ціни".

У цій, колись не першій, але й не другій області України, популізм і бажання сподобатися екс-головам колгоспів дійшов до крайньої межі. Заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Микола Волосянко повідомив, що "Серна" закупила на території Дніпропетровщини 40 тисяч тонн ячменю по 350-370 гривень, тоді як керівництво області "має намір реалізовувати цей вид зернових по ціні 450 гривень за тонну". Тобто влада Дніпропетровщини дозволили собі брутально втручатися у договірні стосунки між експортерами і сільгоспвиробниками попри те, що міністр В.Слаута в інтерв’ю "Галицьким контрактам" напередодні жнив обіцяв, що адміністративного втручання в ринок у цьому році не буде. При цьому Волосянко пообіцяв, що "Серна" зможе вивезти ячмінь після того, як доплатить товаровиробникові. "Досить покладатися на те, що це міжнародні стосунки. В усьому світі купують через біржі. Нехай судяться з нами. Поки будуть судитися, ціна підніметься", - заявив при цьому чиновник обласного рівня.

Звичайно, популістська війна місцевої влади із зерноторговцями більшості керівникам господарств Дніпропетровщини сподобалася. На відміну від експортерів, які розуміють, що за адміністративним популізмом криється небезпека ще більшого "перегріву" (тобто перенасичення) ринку, а відтак ще нижчого падіння ціни. За словами директора дніпропетровського представництва компанії "Серна" Олега Козяренка, адміністративне свавілля влади призведе до затарювання елеваторів і складів ранніми зерновими, від чого виникнуть труднощі із відвантаженням насіння соняшника, збір якого уже розпочався. Отож від "захисних" дій дніпропетровської влади сільгоспвиробники постраждають ще більше. Врешті-решт зерно їм доведеться продавати за ще нижчими цінами, ніж ті, що склалися на початку серпня. Адже тваринництво області все одно вирощений фураж не перетравить, і його рано чи пізно доведеться експортувати. А світові ціни є такими, якими вони є, тож жодними внутрішньо українськими регуляторними заходами на них не вплинеш.

Про ціну дешевого хліба

Поки спрацьовував адміністративний батіг і ціна на зерно трималася у встановлених рамках плюс-мінус 200 гривень, у штабі В.Януковича визрів ще один план, як використати високий урожай на користь одного із головних кандидатів у президенти. Адже ніщо так не може купити виборця як низькі ціни на хліб: зібрали пшеницю, значить, пора їх знижувати.

Якби процес ціноутворення на зерно нового урожаю ішов без адміністративного втручання і непідкріпленого коштами диктату ціни, завдяки високому валу пшениці хліб і макаронні вироби подешевшали б і так. Але згодом, у жовтні-листопаді, коли пекарі почали б купувати і використовувати борошно із зерна нового урожаю. Такою є технологія: пшениця, як і борошно, мають влежатися, інакше якісного хліба з них не спечеш.

Проте дешевий хліб потрібен не після, а напередодні виборів - зараз і негайно. Так само, як і дороге зерно, - для того, щоб сподобатися виборцю. Тому процес здешевлення хліба почався в адміністративному порядку. Ось уже другий тиждень керівники ОДА збирають керівників приватних хлібопекарських підприємств з тим, щоб виробники переглянули ціни на хліб у бік зниження. Тим більше, що про свій намір нагодувати населення дешевими буханцями Віктор Янукович оголосив публічно, під час відвідин Сорочинського ярмарку. Так само, як він не приховував спосіб, у який здешевлення відбудеться. "Ми окремо будемо приймати кожен регіон, будемо вести розмови і будемо домовлятися по-хорошому", - пообіцяв він. А коли народ під тиском "добровільно" пристає на пропозиції влади, то чим це не "по-хорошому"?

Те, що другим боком медалі ревної урядової турботи про народ стане зникнення з ринку зернових компаній, які давали українцям робочі місця і платили непогані зарплати, відхід із зернового борошно-хлібного бізнесу дрібних підприємців, які створювали зайнятість в селах та містечках, скорочення конкуренції і зниження якості масових сортів хліба, сьогодні урядовців не хвилює. Бо такі явища - потаємні. Їх помітить хіба статистика і вузьке коло посвячених фахівців, а більшість населення буде втішена новими цінниками у магазинах.

Щоправда, не всі голови облдержадміністрацій одностайно підтримали нову урядову політику на хлібному ринку. Показово, що обурилася рідна для В.Януковича Донецька область. Як повідомляє "Укрінформ", 25 серпня голова тамтешньої ОДА Анатолій Близнюк заявив, що зібраний на Донеччині високий урожай зернових - 1,8 мільйона тонн не викличе "формального зниження цін на хліб". За його словами, значно вагомішою буде вигода від урожаю за рахунок відрахувань, які передадуть до бюджету у вигляді податків харчові та переробні підприємства області. Тобто земляки прем'єра не наважуються нищити галузь задля сумнівної показової вигоди.

Не сприйняли нового завдання і на Дніпропетровщині. Щоправда, не на рівні влади, а серед керівників підприємств, адже місцевий "губернатор" Володимир Яцуба, навпаки, є одним із найпалкіших прихильників адміністрування. "В області немає підстав для зниження цін на хліб, оскільки відсутня тенденція здешевлення зерна і борошна", - повідомив УНІАН Микола Хрипкоф, заступник генерального директора асоціації "Дніпрохліб", яка об'єднує половину виробників хлібу регіону. За його словами, зерно в регіоні можна придбати лише на біржі по 800 гривень за тонну пшениці 3-го класу, занадто дорого як для поставленої мети. Хоча в більшості областей слухняно ковтають передвиборчу пігулку і рапортують про виконання завдання. Зокрема, на Харківщині, Миколаївщині, тій же Дніпропетровщині і Вінниччині ціни на хліб уже почали опускати, а на Полтавщині і в Києві обіцяють "свято" з першого вересня.

Про те, що кандидат у президенти від влади спробує заробити додаткові бонуси за рахунок дешевого хліба, говорили давно. Але ніхто й запідозрити не міг, що його команда придумає поєднати непоєднуване - змушуватиме переробників купувати дороге зерно і пекти з нього дешевий хліб. Без дотацій, пільг чи іншої підтримки, а просто під окрики: "Давай! Давай!" Так, дивись, і справді виходить, що і вівці цілі й вовки ситі. Але ж ми маємо справу не з казкою, а з життям.

Фактично уряд Януковича повторює тактику останніх днів уряду Пустовойтенка, який напередодні президентських виборів 1999 року також робив ставку на руйнівну політику дефіциту бюджету і ручного управління цінами на хліб для того, щоб забезпечити переобрання Леоніда Кучми. Тоді одразу після виборів населення зіткнулося з подорожчанням на продукт №1, услід за яким упродовж року піднялися в ціні й інші продукти харчування. Так само нинішня цінова політика обов’язково вилізе країні боком і обов’язково обернеться втратами для тих, кому сьогодні стараються популістськи допомогти. Для сільгоспвиробників - низькою ціною на зерно в середині сезону, для споживачів - високою ціною на хліб після виборів. Втім, можливий і третій варіант. Наприклад, якщо в країні немає 35 мільйонів тонн ранніх зернових, як це декларує уряд, адже цьогорічна супер-висока середня урожайність викликає сумніви не в одного експерта. І тоді цьогорічна аграрна політика справді, як обіцяє опозиція, призведе до галузевої кризи. Ала все це з’ясується вже після президентської кампанії.

RU. 10-й рік видання, № 30/373, 31 серпня 2004 року

Дарина Гетьман, аналітик УНЦПД