(з коментарями народного депутата України Катерини Ващук та екс-лідера АПУ Івана Кириленка)

На посилення політичних позицій голови ВР Володимира Литвина, який у середу очолив низькорейтингову Аграрну партію України, український політикум відреагував стримано. Провідним політичним силам, як від влади, так і від опозиції, було простіше працювати із безпартійним, підкреслено вірним президенту спікером, ніж із політиком, який, хай навіть за погодження із Л. Кучмою, наважився на самостійну гру. Гру, цілком спроможну вивести його на пост глави держави, якщо не в цьому році, то в недалекому майбутньому.

Наступ на "позицію"

Серед попередніх з’їздів АПУ шостий якщо й вирізнявся, то короткотривалістю - його провели за неповні півтори години. Протягом цього часу президія на чолі з керівником аграрної фракції Михайлом Гладієм без особливого обговорення і спротиву залу провела наперед заплановані рішення, ухвалені напередодні розширеним політвиконкомом. Делегати спочатку одностайно підтримали пропозицію попереднього голови партії віце-прем’єра Івана Кириленка, який склав повноваження і попросив обрати замість себе Володимира Литвина, а потім так само одноголосно вдовольнили нового лідера, перейменувавши АПУ в Народну аграрну партію України.

"Я до цього ставлюся філософськи і розцінюю це як позитивне явище", - одним із перших прокоментував рішення з’їзду президент Л. Кучма на прес-конференції у Києві, побажавши новообраному "доброї дороги". Лідерство В. Литвина він зіставив із намірами міністра транспорту Георгія Кирпи створити власну партію і назвав ці процеси частиною політичної реформи. "Тому що всі зрозуміли - є закон (хоч закон можна потім змінити), що потрібно вибори будувати на пропорційній основі, і всі почали шукати собі місце під сонцем", - відзначив президент. Він натякнув, що від приходу спікера в НАПУ найперше сподівається порядку і визначеності. "Тому що та чехарда, яка відбувалася в Аграрній партії... За цей час там сталося стільки змін", - пояснив Кучма. Як відомо УНЦПД, з ним протягом тільки минулого року узгоджували кандидатури мінімум чотирьох претендентів на пост голови АПУ, і таке активне "вовтузіння" справді могло набриднути.

Своєрідно відреагував на цю недругорядну для його політичних планів подію лідер Партії регіонів Віктор Янукович. Якщо на попередньому зібранні 18 жовтня 2003 р., коли І. Кириленко прийшов на місце М. Гладія, він особисто сидів у президії з’їзду й вітав нового головного аграрія, то 9 червня 2004-го прем’єр поїхав у відрядження на Вінниччину, завбачливо прихопивши із собою члена політвиконкому і голову Донецької обласної організації АПУ Віктора Слауту, міністра аграрної політики України. Воно й не дивно, адже перед цим Аграрна партія як повністю керована структура, побудована на регіональному адмінресурсі, йшла у фарватері рішень "донецьких". Більше того, тривали переговори про об’єднання фракцій "Регіони України" та АПУ в парламенті, яке очевидячки стає неможливим у світлі останніх кадрових змін.

Не особливо зрадів кроку спікера і його послідовник на посаді в Адміністрації Президента Віктор Медведчук. Хоча у привітанні, поширеному прес-службою СДПУ(о), свого невдоволення він майже не показав. "Ця висока довіра є ознакою величезного життєвого досвіду і авторитету серед колег, політичної та ділової еліти", - сказано у повідомленні. Окрім того, В. Медведчук висловив упевненість, що під головуванням В. Литвина НАПУ "успішно прямуватиме шляхом реформ, утверджуючи принципи соціальної справедливості, солідарності та партнерства", і побажав голові ВР "богатирського здоров’я, невичерпного запасу бадьорості, благополуччя і оптимізму на благо народу незалежної України".

З прицілом на опозицію

Знаковою виявилася реакція опозиції. Зокрема, повним мовчанням зустріли рішення з’їзду в громадсько-політичній газеті "Сільські вісті", до редакційної ради якої входять одразу два депутати із фракції Соцпартії - Іван Бокий та Іван Сподаренко. Раніше, з прицілом на парламентські вибори 2002 року, І. Бокий зареєстрував власну політструктуру - Партію захисту інтересів селян. Відтак стає зрозумілим, чому найтиражніша селянська газета у двох номерах не змогла визначитися зі своїм ставленням до посилення конкурента – В. Литвин не та фігура, яку можна розкритикувати оперативно і в лоб, як це "Сільські вісті" зробили в 1996-му році з Боровиком і Хорішком, коли ті щойно заснували АПУ під тодішнього прем’єра Павла Лазаренка.

Втім лідер Соцпартії Олександр Мороз свою оцінку в інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна" озвучив. Він вважає, що обрання спікера парламенту Володимира Литвина головою АПУ є початком консолідації політичних структур, і що таким чином В. Литвин вирішив для себе політичну перспективу. "Сьогодні, орієнтуючись на 2006 рік, люди, які в політиці певною мірою відомі, і ті, які хочуть бути відомі, вже вибирають ту або іншу політичну партію, яку можна було б світити, вирішуючи свою перспективу", - відзначив О. Мороз. Втім, на його погляд, партійність спікера не призведе до суттєвих змін у парламенті. "Якими б вони (зміни) не були, все буде зроблене в форматі існуючої більшості, - сказав лідер СПУ. - Тому всі ці зміни - видимість, а не суть".

У "Нашій Україні" також переконані, що партквиток спікера змінами в розстановці сил на користь опозиції не загрожує, бо лише вберігає його від політичного небуття. Голова Української народної партії Юрій Костенко стверджує, що лідерство в АПУ потрібне В. Литвину, щоб боротися за своє місце голови Верховної Ради після президентської кампанії. А на думку іншого представника "НУ" Бориса Беспалого, цей факт свідчить про те, що В. Литвин як новачок у політиці не бачив себе в "команді нового президента, хоч би ким він був", тому перестрахувався - почав створювати свою команду. Тепер і до 2006-го, "хто б не переміг на президентських виборах - Віктор Ющенко, Віктор Янукович або Леонід Кучма, Володимир Литвин має всі передумови залишитися на своїй посаді спікера", а його НАПУ на наступних парламентських виборах взяти участь окремим списком і подолати прохідний бар'єр. Хоча досі АПУ не була впливовою і могутньою партією, "Литвин хоче вивести її в перші лави". Щоправда, тут не помічають, що він це може зробити за рахунок у тому числі й електорату В. Ющенка.

Останнім часом В. Литвин позиціонує себе як політик, різкі заяви якого не можуть не сподобатися частині правоцентристськи налаштованих симпатиків опозиції - тій самій, яку не влаштовує "червоність" О. Мороза та нерішучість і непослідовність у своїх вчинках В. Ющенка й яка у 1999-му підтримала в другому турі Леоніда Кучму, рятуючи країну від загрози в особі головного комуніста Петра Симоненка. На з’їзді В. Литвин настроював делегатів на "помірну опозиційність". "Партія має займати конструктивну і водночас наступальну, помірно-агресивну позицію, бути опозиційною, коли її бачення розвитку держави і суспільства не збігається з офіційним курсом", - сказав він.

Більше того, критикуючи клани й олігархів, він мало не закликав громадськість на барикади, говорячи про створення антикланового фронту. "В українській історії ще не було такого правлячого прошарку, який створив би свої статки за рахунок розтягування держвласності, розкрадання національних багатств. Прошарку, який вирішує свої проблеми за рахунок зрощення з владою. Прошарку, який нічого не побудував, окрім офісів та палаців, та ще - за своїм зразком - корумповану державу. У Сталіна була одна шинель і... вся країна. У них сьогодні є все. Більше того, вони контролюють державу, експлуатують владу у власних економічних інтересах", - відзначив у виступі Литвин.

Отже, опозиція поки що не оцінює НАПУ як суперника, спроможного "відтягнути" їхні голоси на виборах 2006 року. Зате спікер уже націлився на роботу в напрямку і робить відчутні успіхи. Так що не дарма "Сільські вісті" у кращих традиціях провладних ЗМІ мовчать. Хоча для того, щоб перебудувати АПУ з віртуально-адміністративної сили, яка декларує 476 тисяч членів, в реально діючу структуру, яка мобілізує голоси 700 тисяч виборців, необхідних для подолання 3-відсоткового бар’єру, доведеться вкласти ще немало зусиль і грошей. Тому, окрім усього іншого, В. Литвин - бренд, під який має прийти фінансування. Принаймні в середовищі аграріїв кажуть, що зміна лідера була необхідна, бо попереднім головам АПУ не вдавалося об’єднати навколо себе всіх потенційних донорів навіть з числа сільського лобі. Зі словом "народна" і спікером на чолі НАПУ спробує позмагатися не лише за аграрний ресурс, а й кошти тих структур, які до села не мають ніякого відношення, але прагнуть бути присутніми у владі.

Шанс для безпартійних

У Верховній Раді є прошарок парламентаріїв, які прихід В. Литвина на лідерство сприймають як свій шанс закріпитися в політиці, не пристаючи до ворогуючих між собою таборів "донецьких", об’єднаних соціал-демократів, "нашоукраїнців" і лівих.

Це стосується не тільки фракції АПУ на чолі з Михайлом Гладієм, членам якої і з більшістю не завжди комфортно (наприклад, під час голосування за бюджет-2004), і до опозиції пристати не з руки (бо за бізнес страшно), а й безпартійних мажоритарників, сподівання яких висловив координатор парламентської більшості мажоритарник Степан Гавриш. Він вважає, що з обранням лідером Народної аграрної партії України голови парламенту в Раді може виникнути серйозна фракція, яка матиме "золоту акцію". "Не виключаю, що до цієї партії прийдуть люди з групи "Центр", немає сумнівів у тому, що ця група щодо Литвина має більше, ніж симпатії", - сказав Гавриш, відзначивши, що об’єднання депутатів спікера "відіграватиме значну роль в дискусії між опозицією і більшістю".

Самі аграрії "збирання" людей вирішили почати найперше з тих парламентаріїв, які носять квитки АПУ, але рідне депутатське об’єднання ігнорують. З’їзд прийняв остаточне рішення виключити з партії усіх "зрадників", які до 24 червня 2004-го не прийдуть до фракції Михайла Гладія. За словами останнього, до парламенту потрапило 29 кандидатів, висунутих аграріями, але з них до групи АПУ дійшло лише 15 плюс екс-"нашоукраїнець" Володимир Плютинський. Якщо врахувати, що Іван Кириленко здав депутатський мандат після призначення віце-прем’єр-міністром України, а Іван Четверіков, який числився у "Регіонах України", помер, залишається 12 парламентаріїв, які поставлені перед вибором - або іти до В. Литвина, або шукати іншу партію. Зокрема, в примусовому порядку визначитися мають Олег Каратуманов, Геннадій Руденко та Олександр Царенко із фракції СДПУ(о); Микола Гапочка, Михайло Зубець та Катерина Фоменко (із групи "Союз); Володимир Шкляр, Олексій Козаченко і Віктор Бойко (група "Центр"), а також "народовладець" Леонід Сватков, "регіонал" Валерій Акопян і "трудовик" Тетяна Засуха.

Окрім них до об’єднання В. Литвина можуть пристати деякі інші "центровики" та позафракційні мажоритарними. За словами депутатів-аграрників, уже найближчим часом фракція АПУ має зрости до 30-32 депутатів. Але це далеко не межа. Фракція може ще збільшитися, якщо лідер партії вибере правильну стратегію і політику. Зараз не всім зрозуміло, у який бік поведе спікер своїх депутатів. "Якою буде політика фракції - або на боці третьої сили в будь-якому розумінні цього слова, або це буде політика на боці парламентської більшості, - сказати зараз складно", - зізнається Степан Гавриш.

Найбільш дискусійною темою в контексті НАПУ залишається участь Володимира Литвина у президентських виборах. Сам він на запитання, за яких умов може балотуватися, відповідає категорично: "Тільки якщо мене поведуть на шибеницю", - і запевняє, що "не може не підтримувати рішення Аграрної партії щодо єдиного кандидата". Політвиконком АПУ, так само як і обласні конференції запропонували як єдиного підтримати Віктора Януковича. Проте поведінка прем’єра і небажання спікера озвучити саме його прізвище свідчать, що це рішення ще можуть піддати перегляду на другому етапі VI з’їзду, запланованому на першу декаду липня спеціально під офіційне висунення кандидата у президенти.

Чимало депутатів-аграріїв ще сподіваються, що спікер (сам чи на прохання "згори") передумає і спробує свої сили уже в цьому сезоні. Адже, хоча Михайло Гладій в інтерв’ю Бі-Бі-Сі підтвердив, що висунення Литвина не відбудеться через небажання самого Володимира Михайловича, він не заперечив, що партія здобула цілком президентоспроможну фігуру. "Що стосується майбутніх президентських виборів, 2009 року і пізніших, то Аграрна партія буде мати амбіції і на цей пост", - визнав Гладій. Але до того часу ще треба дожити, а зробити це в політиці складніше, ніж у простому житті. Володимиру Литвину, який забрав собі відносно "чисту", заплямовану лише зв’язками з адмінресурсом структуру, і має карт-бланш на всі майбутні зміни, зробив заявку показати себе як стратега, здатного вибудувати політичну силу, яка зможе перемагати. Досі це йому вдавалося за тепличних умов і посиленої підтримки Леоніда Кучми. Тепер же спікер вийшов з-за спини гаранта значно далі, ніж будь-коли раніше, отож хоч-не-хоч потрапить під прицільний вогонь політичних ворогів.

Коментарі - Pro і Contra: Партійність Литвина як заявка на президентство?

Катерина Ващук, народний депутат України, фракція АПУ:

- Прихід Литвина на посаду голови НАПУ дає Аграрній партії ріст у політичному розумінні - зростання партії з галузевої до загальнонародної, підвищення впливу на всі процеси, які відбуваються в державі, як політичні, так і економічні. Але головне, що це - майбутнє.

- Тобто 2009-й рік?

- Може й так. Життя покаже. Поки що йдеться про 2006-й. Але для мене головне, що партія зараз має достойного лідера, вона пройшла нелегкий шлях і тепер має перспективу. Я думаю, що з приходом Володимира Литвина фракція АПУ приросте серйозно. А всі, хто не захоче перейти у фракцію, самі виберуть свій шлях, втратять партійність.

- А те, що Аграрну партію очолив історик, це вас не бентежить?

- Нічого, я також маю, окрім аграрної, історичну освіту, і це мені ніскільки не заважає.

- Може бути перегляд щодо кандидатури єдиного кандидата, адже АПУ підтримала Віктора Януковича ще до приходу Литвина?

- Ви чули слова Володимира Михайловича.

- Їх важко однозначно розтлумачити.

- Тоді треба його запитувати, бо партія на всіх конференціях уже прийняла рішення.

Іван Кириленко, віце-прем’єр-міністр України, екс-голова АПУ:

- З приходом Володимира Литвина я, безумовно, очікую змін на краще.

- Чому він очолив партію саме зараз?

- Тут багато факторів спрацювало. По-перше, фактор пропорційного закону. По-друге, спрацював фактор того, що наступний рік - рік для селянина, який матиме значно більший рівень державної підтримки, за яку треба буде добре поборотися і включати більш потужні сили. У Володимира Михайловича у цьому відношенні можливостей набагато більше. Я про це говорив і говорю з трибуни і готовий ще раз повторити: коли я знаю, що є поруч людина, яка може спрацювати набагато ефективніше для села і для селянина, то я миттю віддаю булаву. Я переконаний, що селу і селянину буде набагато краще.

- Литвин запропонував аграрникам якусь програму розвитку партії?

- Така програма, зміни до статуту, структура партії і так далі будуть представлені на другому етапі VI з’їзду в липні. І це буде ефективно.

- На ваш погляд, наскільки може прирости фракція АПУ і як багато депутатів-партійців можуть втратити свої партквитки?

- Це точно можна запитати у Володимира Михайловича, бо у великій мірі це зараз залежить від нього. Мені не коректно коментувати, хто може увійти. Я здогадуюсь, хто може підійти, як може підійти, але це повністю його питання.

RU. 10-й рік видання, № 17/361, 12 червня 2004 року

Михайлина Скорик, аналітик УНЦПД