RU. 10-й рік видання, № 21/365, 13 липня 2004 року

Дарина Гетьман, УНЦПД

Очевидно, що в країні, де володарюють одразу дві конкуруючі між собою партії - Партія регіонів і СДПУ(о) - спробу побудови третьої альтернативної правлячої сили не зустрінуть оваціями. Особливо, якщо її лідером є голова Верховної Ради, який уже за посадою може мати президентські амбіції.

9 липня 2004 року Володимир Литвин зібрав другий етап VI з’їзду Народної аграрної партії, делегати якого зробили все так, як від них хотіли, - одноголосно підтримали кандидатом у президенти Януковича. А вже у неділю спікер отримав публічного ляпаса від президента в ефірі програми "Епіцентр" каналу "1+1".

Відповідаючи на запитання ведучого, Кучма порівняв Литвина з героєм кінокомедії "Бриллиантовая рука". "Шел, подскользнулся, упал, очнулся - перелом. Так и тут приблизительно: шел, очнулся - лидер блока "За единую Украину". Шел, очнулся - глава Верховной Рады", - саме так, у жартівливо-образливій манері прокоментував Кучма заяву Литвина в інтерв'ю "Дзеркалу тижня" про те, що свого часу його як главу Адміністрації Президента змусили очолити блок "За єдину Україну!" і що про своє призначення він дізнався зі ЗМІ.

"Мені здається, він сам не вірив, коли такі речі говорив", - додав при цьому Кучма, зазначивши, що "треба жити не по фільму, а реальністю, треба завжди думати - особливо такого рівня політикам - що ти говориш". Словом, відчитав голову парламенту, як хлопчика.

Це вже не вперше Кучма відгукнувся про Литвина несхвальним чином, але вперше так відверто. Раніше, коли під час однієї з парламентських криз спікер не став на бік більшовиків, президент розповів на прес-конференції анекдот про "Вольдемара", який під час війни підносив снаряди німцям. Багато оглядачів побачили у ньому натяк на Литвина.

Але це "фе" пряме. Звісно, спікер може тішити себе і журналістів запевненнями, що за місяць в партії він, заклопотаний парламентськими справами, не зробив нічого "ні доброго, ні поганого". Насправді він встиг надбати достатньо впливових ворогів. Тож не випадково Піховшек поставив Кучмі "правильно" заготовлене запитання.

Почнемо зі з’їзду НАПУ. На цей раз він відбувався у звичній "робітничо-селянській" манері. Делегати збиралися не в центрі, не в престижному конгрес-холі готелю "Київський", як на першому етапі, а в скромному залі Національного аграрного університету аж за Голосіївським парком.

Не було представницької президії, як минулого разу: по праву руку від Литвина сидів перший заступник голови партії Михайло Гладій, по ліву - Дмитро Мельничук, просто ректор НАУ.

Позапланово приєднатися до них на сцені також покликали "дорогого гостя" Володимира Плотникова - голову Аграрної партії Росії (його вважають "людиною Путіна") та віце-прем’єра з питань АПК Івана Кириленка (явно з поваги до нинішньої посади). Водночас міністр аграрної політики Віктор Слаута та ще з десяток-два депутатів-достойників спостерігали за ходом подій із залу.

Нинішнє зібрання "донецькі" не ігнорували демаршем. Навпаки, фракція "Регіони України" була представлена як ніколи потужно: Раїса Богатирьова, Ганна Антоньєва, Володимир Майстришин, Кирило Поліщук та Григорій Бондаренко.

Воно й не дивно, Януковичу важливо мати підтримку партії спікера, і він її одержав. Як сказав Литвин у виступі, в обмін на те, що прем’єр "поділяє наше бачення ключових та актуальних суспільних проблем, розглядає їх розв'язання як програму нашої спільної діяльності з широким залученням до цієї роботи представників Народної аграрної партії в органах державної влади усіх рівнів".

"Якби партія вчинила інакше, її перестали б поважати представники інших політичних сил, які підтримують інших кандидатів. Чому? Тому що були парламентські вибори, був блок, куди входила Партія регіонів. Спільно працювали в уряді і в парламенті. Худо-бідно діяла парламентсько-урядова коаліція. Рішення логічно витікає з цього попереднього періоду. Все інше виглядало б до певної міри алогічним", - пояснив Литвин.

Таким чином ще один зі своїх старих боргів він віддав. При цьому, явно дорікаючи "Нашій Україні", спікер додав: "І, нарешті, скажіть, інша політична сила що, пропонувала Народній аграрній партії співпрацю? Ні, я такого не чув. Правда, записали у своєму рішенні, що воно відкрите для підписання і хто хоче, може приєднуватися. В політиці і в житті, і в смисловому навантаженні є дві різниці між словами "приєднатися" і "об’єднатися".

На питання, чому не балотується сам, Литвин відбувся жартом: "Сподіваюся, ви підтримуєте моє рішення? Якщо ви підтримуєте, значить, я поступив правильно". Він розуміє, що піти в "заплив" самому для голови НАПУ було б рівноцінним політичному самогубству: все-таки більшість аграрних активістів на місцях перебувають у виконавчій владі і хоч-не-хоч змушені працювати на прем’єра, а не на спікера. Отже, змирившись із тим, що 2004 - це не його рік, голова Верховної Ради зосередився на 2006-му.

Сам спікер збирання політичних "земель" закономірно планує почати із селянського політполя. Ідеологія зобов’язує. Зокрема, важливо, що на запрошення голови ВР на з’їзд прибув соціаліст Іван Сподаренко, багаторічний редактор газети "Сільські вісті", співробітники якої свого часу зареєстрували Партію захисників селян України.

Увесь час він тихо просидів у залі. А протягом року традиційно критично настроєні до АПУ "Сільські вісті" дослівно друкували на першій шпальті мінімум два резонансних селянських виступи спікера, зокрема, й після першого етапу з’їзду НАПУ.

Тут же був присутній і перший заступник міністра економіки Валерій Вощевський, голова Української селянсько-демократичної партії. Він ще два роки тому шукав, куди б прилаштувати політичну силу. Кажуть, ціна питання було 300 тисяч доларів, сторгувався за 150, але тоді угода не відбулася. Відбудеться тепер? Хтозна, Литвин не звик платити.

З’явився на зібрання і Іван Мозговий, голова Української селянської спілки і останній секретар ще тієї ЦК КПУ по селу. Дуже серйозна, хоч і дуже немолода людина. Саме він у виступі висунув ідею, що Литвин має об’єднати всіх аграріїв із громадських організацій - від Леоніда Козаченка з його бізнесменами з Української ліги підприємців АПК до Олександра Боровика з його екс-головами колгоспів і фермерів нині "нашоукраїнця" Івана Томича (мовляв, "нічого ховатися по національним квартирам").

Литвин ці слова уважно вислухав, хоча ще раніше явно взяв їх до виконання. Зокрема, не так давно на відкритті виставки "Агро-2004" в Експоцентрі України депутати з НАПУ й Іван Томич без жодних сумнівів стояли на сцені поруч. А поруч зі сценою красувалися жовтогарячі палатки "Так! Ющенко". Кажуть, випадково.

Засусі по заслузі

У далеко не такому запальному, як попередній, виступі на з’їзді спікер акцентував увагу присутніх на контрастному розшаруванні українського суспільства, бідності більшості сімей і глибокій системній кризі на селі. А потім запевняв журналістів, що він - "далекий від опозиційності", бо просто називає речі своїми іменами.

"Якщо я кажу так, як я бачу, принаймні на скільки можна це говорити, це не означає, що я демонструю якусь фронду, якусь опозиційність. Я - нормальна людина. Але очевидно, речі потрібно називати своїми іменами. Я нікого не критикую, я запрошую, пропоную глибше поглянути на цю проблему", - пояснив Литвин.

Закінчити ж зібрання йому вдалося просто геніально, майстерно відтермінувавши вирішення всіх партійних питань, як-то затвердження нового статуту, програми партії тощо, ще на певний час - аж на 2005-й рік.

"У першому кварталі наступного року варто було б провести програмний з'їзд та прийняти новий статут партії. Це повинен бути народний документ", - отже, ще півроку перероджена НАПУ існуватиме без основних документів. А там - парламентські вибори покажуть.

Одночасно головний "народний аграрник" скоротив політвиконком НАПУ із 45 членів уполовину, залишивши там переважно депутатів із фракції народних аграрників.

Таким чином він зробив усе, що міг і "Народна аграрна партія має сьогодні історичний шанс прокласти третю - центристську лінію на політичній карті країни, заявивши про себе як про партію патріотів-державників, як про партію, чиї позиції не зміщуються лівіше серця і правіше здорового прагматизму та здорового глузду".

Та повернемося до новопридбаних ворогів Литвина. Тих самих, що цілком могли вкласти в уста президента дещицю різкої критики на адресу завжди підкреслено вірного соратника Леоніда Кучми.

На зібранні в агроуніверситеті вони не були присутні, але дух ворожості проглядався досить чітко. По-перше, недоброзичливців слід шукати серед депутатів, яких виключили з партії через небажання пристати до фракції НАПУ.

Як відомо, таких є троє: об’єднаний соціал-демократ Олег Каратуманов, президент Української академії аграрних наук Михайло Зубець та дружина голови Київської облдержадміністрації і подруга Людмили Кучми Тетяна Засуха.

"Саме ця проблема стала однією з причин спроб зірвати з’їзд і розколоти партію. Але не вдалося", - зізнався в інтерв’ю журналістам Литвин. До речі, один Герой України з Хмельниччини просив переглянути партійне рішення стосовно "знакових людей". Наприклад, запропонувати гідну посаду Засусі. Проте спікер, окрилений боротьбою із дрібними агропартійними вождями, не повівся. Навпаки.

"Якщо ви хочете бути партією, якщо ви хочете бути колективом однодумців, давайте працювати. Якщо рішення є - давайте його виконувати. А кудись іти, знакові люди… Я хочу сказати відносно деяких знакових людей: коли я очолив блок "За єдину Україну!", так тих людей, які були в списку, я в жодному колективі не бачив. Жодного разу вони зі мною не з’їздили і не виступили, не зустрілися з людьми. А сьогодні я повинен умовляти ходити разом з усією партією чи ми повинні бути однією партією? Давайте будемо поважати себе і поважати власні рішення".

Зрозумівши, що питання поставлено руба, ще п’ятеро депутатів із партквитками АПУ (за даними "УП", це Микола Гапочка й Катерина Фоменко (із групи "Союз), Володимир Шкляр та Олексій Козаченко (група "Центр") і "народовладець" Леонід Сватков) приєднаються до фракції НАПУ у вересні.

Принаймні, Михайло Гладій запевнив, що відповідні заяви вони вже написали. Але, швидше за все, такий примус їм також не дуже до вподоби.

Декого не влаштовує посилення НАПУ як таке. Не приємно спостерігати, як маріонеткова структура перероджується в потенційного конкурента. Це визнав і головний "народний аграрник".

"Не є великим секретом, що декого дратує перетворення Народної аграрної партії України у повноправного й впливового суб'єкта політичного процесу та суспільного життя, що з нею вже потрібно рахуватися", - заявив він, додавши, "що-що, а Народна аграрна партія приватизації не підлягає".

Втім, усе це панство разом взяте не таке сильне, щоб ополчити Кучму проти Литвина без згоди його наступника на посаді в АП Віктора Медведчука. Адже "Епіцентр" вважається парафією останнього.

Президентська заява, як і нещодавній прихід лідера Селянської партії України Сергія Довганя в крісло голови Херсонської обласної адміністрації - два ходи однієї гри, спрямованої на послаблення занадто активного спікера. Між іншим, перед цим аж троє депутатів-аграріїв покинули лави АПУ на користь СДПУ(о), вважаючи другу перспективнішою силою.

Хоча сам призвідник цього не хоче визнавати. Литвин: "Рішення щодо призначення губернатором - це рішення президента й прем’єра, я його не хочу коментувати. Як це гіпотетично позначиться на нашій партії? Жодним чином не позначиться. Я перед цим зустрічався з Довганем, говорив про поєднання зусиль, інакше я перспектив не бачу для цієї сили. На словах було повне розуміння того, що потрібно шукати спільну мову".

Реально ж усе може бути з точністю до навпаки. Є інформація, Довгань не випадково часто з’являвся то в Раді, то в АП. Він віддав СелПУ в "довічне користування" в обмін на нинішню посаду. Кому - зрозуміло. А от під кого - буде видно найближчим часом. Попрацювати на альтернативну аграрну силу, зокрема, не проти Михайло Зубець. Той самий перший голова АПУ, який разом із Іваном Кириленком (до речі, тепер також партійним аутсайдером) створював партію у 1996-му для тодішнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка.

Словом, мурашник розворушений і Литвин змушений грати у "війнушку" з авторитетами. Він каже, що переслідує одну мету: "Мати силу, яка могла б реально впливати, реально щось пропонувати і реально забезпечувати реалізацію задуманого".

Підкреслено емоційно спікер наголошує, що посади його не цікавлять. "Не було б у мене цієї посади, я б уже зараз був би в Криму, не було б втрати тих нервових клітин, не було б тих безсонних ночей, не було б того страждання, не було б тих роздумів, не було б тих сумнівів, які присутні. Було б нормальне життя. Я вже все бачив, всі посади бачив, вождів при посадах бачив. Мені більше, як два метри не одмірять, але за те, що я був головою Верховної Ради, на заступ глибше закопають. Ну й салют рушничний буде. А від цього мені легше не стане".

Але його опоненти, за Станіславським, повторюють: "Не віримо". Тому, пред’являючи рахунки за старі борги, Литвина "остуджують" - то необхідністю агітувати за Віктора Януковича, то публічним нагадуванням про те, як колотили "Єду", - у виконанні Леоніда Кучми.

Джерело: Українська правда (http://www.pravda.com.ua/)