В Інституті конкурентного суспільства відбулась нарада представників громадських організацій, де обговорювалися питання законодавчого регулювання діяльності непідприємницьких організацій (об’єднань громадян, благодійних, освітніх, творчих, релігійних та інших некомерційних організацій, які не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу серед учасників чи засновників).

У нараді взяли участь Голова комітету ВРУ з питань промислової політики та підприємництва Юрій Єхануров, а також представники Спілки малих, середніх та приватизованих підприємств, Інституту конкурентного суспільства, Української освітньої програми, Центру комерційного права та інші.

Переважна більшість непідприємницьких (некомерційних) організацій в Україні існують у формі об’єднань громадян, діяльність яких регулюється Законом «Про об’єднання громадян», який було прийнято ще у 1992 році на етапі переходу від командно-адміністративної системи управління економікою до ринкової.

Оскільки діяльність непідприємницьких організацій пов’язана з правом на отримання певних пільг з оподаткування. На початку 90-х років система, у якій було можна робити лише те, що дозволено, будучи неспроможною розмежувати комерційне від некомерційного, а тому побоюючись, що під вивіскою непідприємницьких організацій справжні комерсанти ухилятимуться від сплати податків, обумовила певні підходи до регулювання діяльності непідприємницьких (некомерційних) організацій.

Так, за чинним законодавством отримувати доход непідприємницькі організацію можуть лише від членських внесків, благодійних пожертвувань та від діяльності створених ними госпрозрахункових установ. Тобто, майже всі інші доходи розглядаються державою як зайняття підприємницькою діяльністю і можуть призвести до застосування відповідних санкцій. Наприклад, як діяльність, що суперечить статусу неприбуткової організації, розглядається проведення платних семінарів; розміщення символіки, інформації про організацію та про спонсорів під час проведення різноманітних заходів на різних носіях чи в мережі Інтернет (рекламна діяльність); здача частини вільних приміщень в оренду тощо. Можливо комусь це і здається прибутком у звичайному бухгалтерському розумінні, але як правило, отримані таким чином доходи спрямовують не у кишеню засновникам організації або її учасникам, а на виконання статутних цілей організації (суспільно корисних чи корисних для певної соціальної групи) та покриття адміністративних витрат.

Життя бере своє і для того, щоб заробити чи залучити хоча б які не будь кошти, непідприємницькі організації змушені здійснювати свої заходи через комерційних посередників або приховують отримання плати благодійними або членськими внесками, використовують інші непрозорі схеми.

Хіба це є нормальним у правовій державі, коли законослухняного платника податків держава заганяє у глухий кут? Як за таких умов розрізнити законослухняних громадян від злочинців, а може ми всі злочинці?

Громадські, благодійні, релігійні організації, творчі та споживчі спілки, інші об’єднання громадян складають основу громадянського суспільства. Внаслідок наявності такого законодавчого регулювання майже всі ці організації поставлені на межу виживання. Таке регулювання руйнує підвалини громадянського суспільства.
Тож, необхідно змінювати законодавство України і наближати його до світових, зокрема до Європейських стандартів, використовуючи при цьому директиви Ради Європи і досвід інших держав з розвинутою системою демократії. Закони повинні забезпечувати самостійність і незалежність громадських та інших непідприємницьких організацій на основі їх відповідальності, підзвітності, прозорості. Об’єднання громадян повинні мати права та обов’язки однакові з іншими юридичними особами. У разі, якщо непідприємницька організація спрямовує свої кошти на виконання суспільно корисних завдань, тим самим підмінюючи державу у виконанні її соціальних функцій, така організація має право претендувати на певні податкові пільги чи навіть на звільнення від оподаткування, оскільки податки, як відомо, сплачуються державі саме на виконання нею соціальних функцій.

З 1 січня 2004 року вступає в дію новий Цивільний кодекс України, який визначає як непідприємницькі такі організації, що не мають на меті отримання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Згідно Цивільному кодексу такі організацій поряд зі своєю основною діяльністю можуть здійснювати підприємницьку діяльність якщо інше не встановлено законом. Нажаль, чинним законом встановлено інше.
На цей час у Верховні Раді України зареєстрований проект закону “Про непідприємницькі організації” №961, внесений депутатами А. Матвієнко, Г. Омельченко, А. Єрмак. Профільним комітетом визначено Комітет ВРУ з економічної політики, власності і інвестицій. Законопроект пройшов І читання. Нажаль, законопроект є недосконалим і не вирішує всіх питань, що окреслені вище, а тому потребує суттєвого доопрацювання, але може бути взятий за основу.