14 травня у Києві відбулося чергове робоче засідання постійно діючого Круглого столу “Релігія і влада в Україні: проблеми взаємовідносин” на тему “Про доцільність розробки проекту Концепції державної політики стосовно релігії і Церкви в Україні”. Учасникам була запропонована Концепція державної політики щодо Церкви та релігійних організацій, розроблена Держкомрелігій у 1996 році, та останній проект Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

Організаторами акції виступили Центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Розумкова, Державний комітет України у справах релігій та Представництво Фонду Конрада Аденауера в Україні.

До участі у роботі були запрошені представники релігійних християнських конфесій України, народні депутати, представники Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів, Держкомрелігій, Апарату Ради національної безпеки і оборони України, міністерств і відомств, експерти та представники ЗМІ.

Професор Інституту католицької теології університету Гісен (Німеччина) д-р Адольф Гампель виголосив доповідь “Про засади державної політики у сфері релігії в Німеччині”. Він наголосив на основній формулі церковно-державних відносин: вільна Церква у вільній державі. При цьому він нагадав, що в Німеччині гідність людини є недоторканою, релігія викладається у школі, душпастирська робота проводиться у війську, лікарнях, установах з відбуття покарань. За його словами, у демократичних країнах утвердилися різні форми стосунків між державою і Церквою: “різке” відокремлення церкви від держави (Франція); “м’яке” відокремлення (США); поєднання держави та Церкви (Греція, скандинавські країни); система співпраці (Німеччина, Австрія, Швейцарія).

Позицію Української Православної Церкви (Московського Патріархату) висловив Голова Синодальної Богословської комісії УПЦ архиєпископ Львівський і Галицький Августин. Зокрема він зазначив, що проблема розробки Концепції державної політики стосовно релігій скоріше питання до держави, ніж до Церкви, у якої є традиційне і стале відношення до держави, закріплене як у Святому Письмі і канонах церковних, так і сучасною мовою в “Основах соціальної концепції Української Православної Церкви”, де є цілий розділ “Церква і держава”. Він наголосив на необхідності розв’язання декількох загальних питань, без вирішення яких неможливо створити життєздатну концепцію державної політики щодо Церкви. За його думкою це стосується розділення понять “традиційних” і “новітніх” релігій в Україні та відповідної державної політики по відношенню до них. Також держава повинна звернути увагу на “канонічність” Православних церков з точки зору їх міжнародної легітимності. А також остаточно визначитися з правонаступником відібраного у Церкви богоборчим режимом майна, керуючись при цьому не принципами політичної чи іншої доцільності, а юридичних норм і справедливості, що дасть можливість запобігти церковно-державних та міжконфесійних непорозумінь у майбутньому. “Тільки за умови, що ці питання не будуть замовчуватися або лишаться поза увагою державних аналітиків, можлива розробка життєздатної Концепції”, — вважає Голова Синодальної Богословської комісії УПЦ.

Пастор київської громади Німецької Євангельсько-Лютеранської церкви в Україні Петер Захі наголосив на спільній відповідальності Церков і держави за падіння моральності у суспільстві, зубожінні населення та соціальній несправедливості. Він також закликав бути пильними по відношенню до сект, згадавши мормонів та свідків Єгови.

Генеральний вікарій Києво-Житомирської дієцезії Римо-Католицької Церкви владика Станіслав Широкорадюк констатував факт відсутності довіри між самими конфесіями та між конфесіями та державою. Він також зазначив, що не зроблено майже нічого на виконання Указу Президента щодо повернення церковного майна, наголосивши, що існує достатньо чиновників, які виправдовують існування у церквах і монастирях музеїв, органних залів, кафе тощо, бо це для когось є бізнесом.

Свої думки висловили також голова Всеукраїнського союзу церков християн віри євангельської (п’ятидесятників) Михайло Паночко, заступник голови Всеукраїнського союзу об’єднань євангельських християн-баптистів Володимир Матвіїв та представник Української Лютеранської Церкви, які висловлювались за необхідність Концепції, але висловлювали недовіру до влади у зв’язку з подіями навколо прийняття нової редакції Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

Заступник голови Держкомрелігій Микола Маломуж наголосив, що потрібно приймати зміни до базового Закону України, щоб він відповідав сьогоденню у питаннях, які піднімали учасники круглого столу (надання Церкві статусу юридичної особи, релігійна освіта в школах, право власності на храми і майно, доброчинна діяльність та соціальне служіння церков тощо). Перший заступник голови Держкомрелігій Микола Новиченко запропонував створити робочу групу при Центрі Разумкова та прийняти за основу Концепцію 1996 року.

Позицію УПЦ КП висловив професор духовної академії цієї Церкви Дмитро Степовик. Він наголосив на необхідності прийняти Концепцію більшістю голосів на Всеукраїнській Раді Церков.