Що таке енергозберігаюча політика у нашому розумінні? Це коли політика є, а енергозбереження майже відсутнє. Такою була моя перша думка після спілкування з директором Інституту енергозбереження та енергоменеджменту Артуром Праховником

— Артуре Веніаміновичу, як виглядає ситуація з енергозбереженням в Україні порівняно з розвиненими країнами?
— Ми значно відстаємо від них. Скажімо, на виготовлення однієї тонни чавуну або сталі в середньому ми витрачаємо в півтора рази енергоресурсів більше, ніж вони. Подібна ситуація спостерігається і на виробництві скла. На цукрових заводах, де ще не проведено реконструкцію і не встановлено сучасне обладнання, ця різниця є ще більшою.

— Прикро, що так відстаємо. Втім, це Захід. Там вже давно навчилися економити на всьому, тим більше — на енергоносіях. А якщо оглянутися на Схід: як ми виглядаємо у порівнянні, скажімо, з тією ж Росією?
— На жаль, і тут ми виглядаємо не кращим чином. За останнє десятиліття енергоємність нашого внутрішнього валового продукту зросла значно більше, ніж у Росії. Зважте, в країні, яка експортує енергоносії, справа з енергозбереженням поставлена краще, ніж у нас.

— Що заважає нам заощаджувати енергоресурси?
— Для прикладу візьмемо наші обленерго. Як природним монополістам їм набагато простіше захистити свої інтереси, ніж нам, споживачам. А національній комісії, що регулює постачання електроенергії, та Антимонопольному комітету не завжди вдається підтримувати цей баланс інтересів. Скажіть, чи стануть за такої ситуації обленерго дбати про енергозбереження?..

— То виходить, що енергозбереження, по суті, нікому не потрібно?..
— В тому й річ, що потрібно всім — і державі, і кожному з нас. Але у гонитві за надприбутками обленерго часто про енергозбереження забувають. І від такої забудькуватості часто втрачають значні кошти.
Всі знають, що у “пікові” години споживання електроенергії істотно зростає. Але не всі знають, що у цей час різко збільшується собівартість електроенергії. А якби більше дбали про енергозберігаючі технології, то електроенергії споживалося б значно менше. Відтак менше зношувалося б і обладнання, ремонт якого потребує великих коштів.

— То що треба зробити для того, щоб нарешті всі ми змінили своє ставлення до енергоресурсів?
— Необхідно змінити ситуацію. Наприклад, якби кияни мали змогу підключитися до Київенерго або до Київобленерго, то, запевняю вас, ці дві компанії одразу змінили б своє ставлення до споживачів. На Заході, до речі, така вибірковість вже давно практикується.
Чи замислюємося ми над тим, куди йдуть наші гроші, які платимо за електроенергію, тепло, воду? Ні. А в Західній Європі в 70-х роках під час енергетичної кризи людям роз’яснювали, на які цілі використовувалися їхні кошти, яка частка витрачалася на енергозберігаючі технології і якою мірою це позначиться на тарифах. Бачите, яку розумну політику проводили. А у нас? То про що ми тоді говоримо?..

Олександр Малієнко