Слід зізнатися у тому, що під час опалювального сезону ми обігріваємо не лише помешкання, а й підігріваємо навколишнє середовище. Саме так, бо часто енергоресурси використовуємо не за призначенням і в кількості, що значно перевищує наші потреби

Простий приклад. Мікрорайон у Львові. Донедавна з обігрівом квартир тут була суцільна біда: хоч і спалювали протягом опалювального сезону 2,5 мільйона кубометрів газу, але 11 стареньким котлам було вже не під силу “нагнати” потрібну температуру.
Згодом у мікрорайоні встановили теплопункт, здатний автоматично регулювати температуру в тепломережі в залежності від погоди, а старі котли замінили на нові — менш енерговитратні та більш компактні. І одержали результат, що перевершив очікувані: споживання газу скоротилося майже вдвічі, а в будинках стало тепліше. Річна економія досягла 600 тисяч гривень.

Що важливо — новітню технологію обігріву помешкань можна запроваджувати не тільки в масштабах мікрорайону, а й у кожній багатоповерхівці. І не просто можна запроваджувати, а навіть потрібно. Тепер уявіть, скільки природного газу, який ми витрачаємо на обігрів будинків, можна було б заощадити.

Втім не станемо рахувати, бо який сенс щось складати чи мінусувати, якщо насправді нічого не складається, а тільки мінусується. Не вірите? Послухаймо директора “Львівтеплокомуненерго” Ігоря Марчака: “На державному рівні питання енергозбереження задекларовані, але на практиці їх застосувати практично неможливо”.
Чому так виходить? З пояснень Ігоря Марчака — тариф на комунальні послуги встановлений на рівні 8% рентабельності підприємств, що ці послуги надають. А це значить, що підприємства “прив’язані” до конкретної цифри і так міцно, що відірватися від неї вони не можуть.

І знову запитання, цього разу таке: чим обертається така “прив’язка” для тих, хто забезпечує нас теплом? Одразу скажу — нічим хорошим. Адже який сенс запроваджувати енергозберігаючі технології, витрачати на це кошти, а в підсумку одержати... ту ж саму восьмивідсоткову рентабельність.

Або ще такий факт: фахівці з енергозбереження підрахували — заміна труб у теплових мережах на сучасні пластикові може дати понад 20% економії енергоресурсів. Утеплення будинків — ще, як мінімум, 25%. Якщо ці відсотки скласти, а потім “накласти” на масштаби держави та перевести в гроші, то сума вийде кругленька. А тепер скажіть, чи з тих заощаджених коштів хтось побачив бодай копійчину на своєму рахунку? Наприклад, якась школа чи лікарня. У таких випадках кажуть — спитайте про щось простіше. І правильно кажуть, бо в державному секторі спрацьовує принцип — наскільки зекономиш енергоресурсів, настільки й урізають бюджетне фінансування.

Одним словом, за відсутності стимулів втрачається й сенс заощаджувати енергоносії. А тим часом з високих трибун продовжують лунати “енергозберігаючі” заклики. Ніби ними можна обігріти наші оселі.

Віктор Варницький