ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ: ПРЕЗИДЕНТ СВІТОВОГО КОНҐРЕСУ УКРАЇНЦІВ АСКОЛЬД ЛОЗИНСЬКИЙ

Аскольд Лозинський є членом правління багатьох українсько-американських та світових українських організацій, а також професійних асоціацій США. Проводить активну роботу по об'єднанню світової української спільноти за кордоном. З цією метою неодноразово зустрічався з президентами США, України і Польщі. Нагороджений орденом України "За заслуги" та відзнаками організацій українців у світі.
Коли у середині 60-х років у Канаді та Сполучених Штатах було створено Світовий Конґрес Вільних Українців (СКВУ), який після утворення Української держави трансформувався у Світовий Конґрес Українців (СКУ) та поширив свій вплив на європейські країни і держави, що утворилися на теренах колишнього СРСР, його президентом у 1998 р. став Аскольд Лозинський. Він донині обіймає цю посаду. Сьогодні, поряд з Українською Всесвітньою Координаційною Радою, Світовий Конґрес Українців є ще однією міжнародною організацією, покликаною об'єднувати українців.
Пропонуємо Вам ексклюзивне інтерв'ю, яке А. Лозинський дав журналу "Схід" під час перебування у м. Донецьку 21-22.08.2007 р.

- Пане Лозинський, наше перше питання стосується того, як Світовий Конґрес об'єднує українців у світі, як він працює в нашій державі і які перспективи подальшої співпраці Вашої організації з Україною?

- Світовий Конґрес - це виключно діаспорна фундація, він об'єднує крайові організації практично з усіх країн світу, де мешкають українці. Це понад 100 громадських, релігійних, наукових і молодіжних організацій з 30 країн світу (Австралія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Велика Британія, Вірменія, Греція, Грузія, Естонія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Латвія, Литва, Молдова, Німеччина, Польща, Португалія, Російська Федерація, Румунія, Сербія і Чорногорія, Словацька Республіка, Сполучені Штати Америки, Узбекистан, Угорщина, Франція, Чеська Республіка, Хорватія, Швейцарія) та підтримує контакти з українськими громадами 7 держав (Австрія, Білорусь, Боснія, Мозамбік, Норвегія, Парагвай, Швеція).
1967 року на базі діючої після Другої світової війни Пан-Американської Української Конференції утворили Світовий Конґрес Українців (спочатку Світовий Конґрес Вільних Українців) і він об'єднав у єдину організацію українців, які жили за межами Радянського Союзу.
Основні завдання Світового Конґресу Українців:
- представляти українців діаспори;
- зберігати національну ідентичність, духовність, мову, культуру та інші надбання українців за межами України;
- координувати діяльність українських організацій, членів СКУ, згідно з визначеними напрямками діяльності;
- мобілізовувати громадську думку українців у країнах поселення для посилення прихильного ставлення до України та її державної, духовної та економічної розбудови;
- згідно з Універсальною Декларацією Прав Людини охороняти права українців незалежно від місця їхнього проживання.
У рамках Світового Конґресу Українців сьогодні працюють такі ради і комісії: Комісія Людських і Громадянських Прав, Конференція Українських Молодечих Організацій, Рада Організації Об'єднаних Націй, Рада Допомоги Громадянам України за Кордоном, Рада проти Торгівлі Людьми, Рада Засобів Масової Інформації, Світова Координаційна Виховно-Освітня Рада, Світова Наукова Рада, Рада Культури, Світова Рада Суспільної Служби, Спортова Комісія, Українська Світова Кооперативна Рада та Комітет СКУ по відзначенню Голодомору.

- Наскільки ефективною є діяльність СКУ на користь України?

- Концепція дії нашої організації полягає в тому, що люди, які є громадянами інших держав, але входять до українських діаспорових осередків, мають більший вплив на керівництво своїх країн щодо ставлення до України, ніж ті посадовці, які відряджені Україною представляти її інтереси за кордоном. Наприклад, Д.Павличко - відома людина у всьому світі, але його звернення до президента Америки може закінчитися нічим, тоді як звернення американських громадян до свого президента може мати успіх. Наведу такий приклад. У 1994 році зустріч президента України Л.Д.Кучми у Вашинґтоні планувалася як робоча, тобто мали підписуватися якісь документи, але не було урочистостей з приводу приїзду українського президента, тоді як російського президента Б.Єльцина вітали у Вашинґтоні із дотриманням всіх церемоній. Українська громада, тобто Український Конґресовий Комітет Америки, звернула на це особливу увагу, розповсюдивши через засоби масової інформації думку про те, що Америка є русофільською, а голові української держави не надається належних почестей... І це дало свій позитивний результат - президента України зустрічали на найвищому рівні.
СКУ сьогодні має зв'язки з українськими організаціями у 40 країнах. Вони не всі мають членство в СКУ, тому що наш статут не дозволяє приймати одноосередкову організацію. Скажімо в Іспанії, де величезна українська діаспора, базова організація знаходиться в Мадриді, і є ще одне відділення у Барселоні. За нашими правилами, вона не може бути нашим членом, бо для того треба мати щонайменше три відділи.

- А в такій великій країні як Росія, там може бути декілька членів СКУ?

- Принципово так, але на разі маємо тільки одного члена СКУ, який представляє всіх українців Росії - те саме, що й, наприклад, Федерація культурно-національної автономії. І з усіх організацій, які існують в Росії, скажімо, українська бібліотека або інша одноосередкова установа - вони не можуть бути нашими членами.
Візьмімо інший приклад. В Америці існує такий молодіжно-громадський рух як "Пласт". Ця організація має поважну історію і безліч осередків по всьому світу, у тому числі і в Україні. Але тільки та частина "Пласту", що знаходиться за межами України, може належати до нас.

- Так само і НТШ може належати до Вас, бо має багато осередків і в Америці, і в Європі...

- Так, НТШ, до речі, має членство у Світовому Конґресі.
А є ще країни, де взагалі осередки українців розташовані тільки в столиці, наприклад, як у Мозамбіку. І хоча вони не можуть бути нашими членами за Статутом, але ми знаходимося з ними на щоденному зв'язку, запрошуємо їх навіть на річні наради директорів і вони присилають нам свої доповіді для усвідомлення їхньої праці.
Чим ми займаємося? Займалися захистом людських прав, зокрема це мало місце перед набуттям Україною незалежності, обороною дисидентів. Окрім того, ми маємо різні референтури, ради, комісії - наприклад, Освітню Раду, або Наукову Раду. Вже з назви їх зрозуміло, чим вони займаються. Так само маємо Раду з культурних зв'язків і опікуємося фольклорними та іншими колективами, хоча наші можливості дуже обмежені через брак коштів. Наприклад, у Росії є блискучий хор (я сам його чув), але ми не можемо запросити таку велику кількість виконавців до себе в Америку, бо ж то сорок осіб. І хоча ми не такі бідні, але СКУ не організує масові тури або виступи (гастролі) численних колективів в інших країнах.
Хочу сказати декілька слів про залучення нами коштів на витрати СКУ. Хоча ми дуже активно діємо у таких країнах, скажімо, як Італія, Іспанія, Португалія, Греція, Німеччина, але тенденція сплачування членських внесків там взагалі не простежується. Навпаки, новітні емігранти та ті, хто виїхав до Європи на заробітки, до нас ходять із простягнутою рукою, хоча, за статистикою, гроші, які вони переводять своїм родинам в Україну, становлять немалі суми. Отже, хай вибачають мене європейські наші відділення за те, що я так говорю, але 57 % допомоги надходить від громадян американського континенту - переважно США та Канади. Цікаво також і те, що серед тих, хто складає пожертви - люди переважно старшого віку - 80- та 90-літні дідусі та бабусі, тоді як люди молодшого покоління (навіть 50-60 років) намагаються жити в основному для себе.
Остаточно, на мою думку, Світовий Конґрес Українців має переїхати до Європи, адже Європа в найближчому майбутньому стане найбільшим поселенням українців. Європейські країни для України географічно найближче, та й економіко-політична обстановка зараз така, що Європа ще довго буде залишатися світовим лідером.
Ми боїмося, що гроші, які надходять від громадян Америки, у разі перенесення центрального офісу СКУ до Європи суттєво зменшаться. Адже ми маємо і в США, і в Канаді, і в Австралії фінансові кредитні спілки, які, за статистикою, мають активи близько мільярда доларів.
Ми дістаємо гроші в основному від приватних пожертв, а не державних програм. Є випадки, коли людина лишає заповіт на користь СКУ.

- І тепер про таку концептуальну річ, про яку ми говорили на телевізії. Коли була радянська Україна, і її не сприймали як окрему державу, державотворчу функцію виконувала все ж таки діаспора - іституції ВУАН, НТШ, церква, школа - це була мала Україна за кордоном. І ця ідея "гріла" і тримала діаспору. І ось постала держава Україна. Вона ще може не є такою сильною, але вона вже постала. Якою ж зараз має бути надідея існування закордонного українства, щоб вона не давала асимілюватися українцям серед корінного населення?

- Я візьму Польщу. У різних країнах, де проживають поляки, Польща має урядові структури, які підтримують діаспору, у тому числі і фінансово. За останній рік на потреби польської діаспори виділено 57 млн доларів. В порівнянні з цим Україна обіцяла десь 10 млн грн. на діаспорові програми, але вони згорнуті і зараз фінансування не відбувається взагалі. Я був у Томську (Росія) у ліцеї, який має український і польський класи. Польський клас обладнаний різною технікою, має 6 чи 7 комп'ютерів, а в українському класі є тільки столи - нічого іншого немає. А колись кошти виділялися, але то було до прем'єра Януковича і віце-прем'єра Табачника, які взагалі викреслили з бюджету цю статтю витрат. Отже, на разі, ми допомагаємо Україні, а не вона нам.

- Це фінансова сторона питання. А ідейна сторона питання? Що на ідейному рівні повинно консолідувати всіх українців?

- Я переконаний, що у справі збереження своєї ідентичності дуже багато важить сім'я, церква, громада. Але у сучасному прагматичному світі без матеріального забезпечення діяльності організацій вони мало чого варті. Тому ми приділяємо велику увагу коштам, ресурсам, допомозі українцям, які виїхали жити або працювати за кордон. Наприклад, візьмімо Іспанію. Ми бачили негативне ставлення іспанських урядових стуктур до мігрантів з України. Але коли іспанські чиновники зрозуміли, що така серйозна діаспорова організація як СКУ, цікавиться справами українців, ставлення змінилося на ліпше. У такій площині допомоги, я думаю, ми найбільш корисні. Ці самі проблеми постають перед нами і ми їх розв'язуємо в Італії і в Португалії.
З боку урядових організацій України ставлення до СКУ теж суттєво змінилося. До українських посольств прийшла молода ґенерація дипломатів, які по-іншому ставляться до своїх громадян за кордоном.

- Чи готова діаспора чимось пожертвувати в ім'я своєї першобатьківщини: стати, наприклад, громадянами України, які живуть за кордоном?

- Американська конституція, і наскільки я знаю, українська також, не дозволяє подвійного громадянства. Але можна стати, наприклад, постійним мешканцем України. І через певний час вже ставити питання про громадянство. Але важлиівшим є те, що українці за кордоном почуваються і поводяться як українці і допомагають своїй Батьківщині.

- Кому ж допомагати, як тут скоро майже нікого не залишиться. Ми маємо таку сумну статистику: сьогодні 13 мільйонів українців бажають покинути свою країну назавжди… І це ж не старі люди, це половина працездатної України. А святе місце пустим не буває. Я думаю, що за 10 років етнічний склад України при тих тенденціях, які спостерігаються зараз, суттєво зміниться. І не на користь українців.

- Я впевнений, що це тимчасово. Який вихід? Треба в Україні створити такі обставини, щоб припинити потік трудової еміграції. А такі обставини можна влаштувати, коли влада припинить красти. Помаранчева влада зробила щодо демократії багато, але щодо корупції - нічого. Ті самі злодії з виконавчої влади перейшли до Верховної Ради… І це навіть більша проблема, на мою думку, ніж те, що на Донеччині розмовляють російською.
Тут мусить бути незалежне законодавство, тут мусить бути незалежне судівництво. Я, до речі, категорично проти вашого виборчого закону: пропорціна система голосування уможливлює ситуацію, за якої найбільші бандити проходять до Верховної Ради і ніхто ні за що не відповідає. А депутат мусить поїхати на своє село чи місто і там звітувати перед виборцями - що він зробив чи не зробив, подбати, щоб там дороги були побудовані тощо. А тут немає жодної відповідальності .

- Яким чином Ви бачите роль діаспори у побудові української держави? Адже зараз і УНСоюз, й інші організації займаються своїми внутрішніми справами, а існує велика проблема у збереженні діаспори як такої - відходить старе покоління, нове покоління є якимось індиферентним до української справи, хоча, мені говорили, що є і англомовні українці, які зберегли ментальний зв'язок з землею батьків, і вони б бажали вкласти гроші в Україну, але не знають, як то найліпше зробити, і, крім того, бояться, що їх інвестиції не будуть використані за призначенням. Отже, на разі маємо розчарованість діаспори Україною і України діаспорою. Що робити, це тупик?

- Я б не сказав, що існує розчарованість, просто зменшився той запал та ентузіазм, який ми спостерігали, коли Україна здобула незалежність. Ми продовжуємо плідно співпрацювати з організаціями в Україні, з посольствами України за кордоном. Навіть більше скажу, сьогодні, зустрічаючись з послом України в Канаді чи в США, я маю більше довіри до тієї людини, оскільки її формування відбувалося вже на нових, більш демократичних засадах. Якщо оцінювати, чого досягнула Україна за 16 років незалежності, то можна сказати, що зроблено дуже багато, хоча немало ще треба зробити. Головна проблема, на мою думку в тому, що немає відповідальності перед законом.

- Дякуємо, пане Лозинський, за інтерв'ю, бажаємо Вам і Світовому Конґресу Українців успіхів та плідної роботи.