ВОЛОДИМИР ПОЛОХАЛO шеф-редактор журналу "Політична думка"

Наразі ініціатива президента має кілька вимірів. Перший вимір – перехопити політичну ініціативу чи втримати її у руках. Формувати свої власні правила гри протягом тих року-півтора, які залишилися до президентських виборів, а також включити у дискусію всіх інших гравців, які будуть вимушені реагувати на його пропозиції. Вже у четвер зранку Кучма буде з цікавістю слухати, хто і як реагує на його заяву.

Центром суспільної уваги й епіцентром масмедійного інтересу стає діючий президент. –Він – гравець, він намагається переключити увагу суспільства й мас-медіа на ті правила гри, які він пропонує, і які не можна обійти увагою, оскільки він є суб'єктом законодавчої ініціативи.

Таким чином Кучма перетворився на політтехнолога – сам чи з допомогою голови його адміністрації, чи радників, чи свого колеги Путіна. Багато хто з українських політиків є одночасно і політиком і політтехнологом. Кучма виступає політтехноголом і піарщиком. Це такий самопіар.

Другий вимір - це применшити вплив від дій опозиції 9 березня. Президент може коментувати все те таким чином, що він пропонує реформи, а опозиція дбає тільки про власні амбіції і про те, хто буде президентом. До речі, не всі помітили, що на з'їзді опозиції говорилося про політичну реформу. Опозиція зрозуміла, що має пропонувати конкретні пропозиції реформування за власними правилами.

Третій вимір президентської ініціативи – президентські фобії. У президента сформувалася усталена фобія перед власним політичним, і просто майбутнім після 2004 року. І це - фобія невизначеності, негарантованості. Президент знає, що породжені ним актори із середовища фінансово-політичних угруповань – це люди, які можуть піти на все, і швидко забути про колишню прихильність з боку президента. Він не впевнений у своєму оточенні, не впевнений у майбутньому не тільки з точки зору опозиції, яка звичайно намагатиметься з'ясувати всі обставини його діяльності.

Слабкість президента полягає у тому, що він уже вдруге після 24 серпня наступає на горло власній пісні, вимушений зраджувати власному розумінню ролі президентства, ролі особистості на пострадянському просторі. І ця фобія президента - важливий елемент його ініціатив. І якщо це не тільки гра, це фобія не тільки перед тим, що може перемогти Тимошенко чи Ющенко, а й невпевненість, що представник від влади буде тим гарантом, яким був Путін для Єльцина. Фобія і проти опозиція, і проти своїх.

Якщо кучмівський проект отримає 300 голосів, то це не означає зміни політичної системи, а є таким своєрідним способом збереження статус-кво на політичному й економічному полі. Основні угруповання зберігають свої позиції, контроль над парламентом, над урядом. Така реформа не зачіпає сутності політичного режиму й основних інтересів груп – ані київської, ані донецької, вони зберігають свої ресурси. І у третьому варіанті президент виграє.

www.pravda.com.ua